Творчість наших читачів

Любий друже, ти живеш у чудовому місті – Кривому Розі, але дуже часто я чую, як погано жити тут. Чи задумувався колись ти в чому саме проблема? Я – підростаюче покоління та майбутнє нашого містечка. Уявляю, що контроль над містом доручають мені на декілька років і я думаю, що зможу змінити Кривий ріг у кращу сторону.

Насамперед, особисто мене турбує проблема забруднення екології, а в нашому місті вона є досить-таки поширеною. Люди дихають забрудненим повітрям, але найбільшої шкоди отримують ті, що працюють на комбінатах. Люди п’ють забруднену воду з різними залишками сміття, що також є шкідливим для нашого здоров’я. Покращення екології – процес нелегкий та довготривалий, що також потребує фінансування та докладання зусиль не тільки влади міста, а й нашого населення.

Першим етапом вирішення проблеми буде створення екопарків у всіх районах міста, спочатку достатньо буде по одному в районі. Місце розташування парку зробити на вільних територіях або ж занедбаних полях. Потрібно підготувати землю, вже потім починати засаджувати усю землю деревами. Початок зроблено, але найважливішим є догляд за цими рослинами. Надалі зробимо акцію по всьому місту, щоб закликати людей до спільної праці – можливість самому посадити дерево, залишаючи за собою великий слід у цьому довгому місті. Також не потрібно забувати, що ми повинні охороняти та піклуватися про рослини, які вже посаджені.

Другим етапом нашого екологічного плану стане очищення прісних вод, це стосується річок та течій. Я вважаю, що на цьому не потрібно економити кошти, а навпаки серйозно поставитися до цього питання. Вода є невід’ємною частиною нашого життя і є важливим чинником здоров’я, тому її якість дуже важлива для організму. Зараз багато річок висихає, тому запасів води стає все менше й менше, тому хочу встановити спеціальний лічильник на крани, щоб зберігати та марно не витрачати воду довгий час. Такі лічильники я спостерігала в деяких культурних закладах, і як на мою думку, це дуже гарна ідея. Це збереже запаси чистої води у нашому місті. Для більшої привабливості наших чудових парків можна встановити невеличкі фонтани.

Третій етап – сортування відходів. Зробити приймальний пункт з вторинної сировини, що надалі буде перероблятись. Недарма у розвинених країн світу це є обов’язковим. Для цього потрібно лише закупити обладнання та матеріали для переробки сміття. Це врятує не тільки проблему забруднення навколишнього середовища, а й бюджет нашого міста, тому що робити зі сміття готовий продукт набагато дешевше, ніж кожен раз купувати новий товар. Тільки уявіть, що звичайна пластикова пляшка в природі буде розкладатися близько двохсот років, алюмінієва банка – п’ятисот років, а тепер найстрашніше – скло  розкладатиметься близько однієї тисячі років, тому зможе ще застати більше десяти наших майбутніх поколінь. На перший погляд, це може ніяк вас не здивувати, але найгіршим при розкладанні відходів є виділення шкідливих речовин. Я хочу зробити в нашому місті цей етап обов’язковим, тому що вважаю це є за потрібним для екології.

Я прошу долучитися людей до вирішення цих проблем, тому що, насамперед, це потрібно нам. Адже через покращення умов проживання, ми можемо збільшити тривалість нашого життя. Викинути обгортку від цукерки, коли йдеш по вулиці; вимикати воду, коли чистиш зуби; не ламати дерева та рослини – це зовсім не складно, просто дотримуйтесь цих дисциплін, якщо тобі не байдуже майбутнє твого рідного міста. Не будьте байдужими до навколишнього середовища та закликайте інших до цієї справи.

         Кривий Ріг є найдовшим містом у Європі, який славиться своїми сімома районами, які кожного дня потужно розвиваються у металургійній сфері та на міжнародному ринку.

         Проте рівень внутрішнього розвитку міста знижується. Так, дійсно останнім часом населення перестало покращувати, розбудовувати, розвивати наше місто. Тому, щоб впевнено назвати Кривий Ріг – містом майбутнього, потрібно плідно попрацювати. Для початку  роботи, треба вивести на загал усі його проблеми, недоліки тощо. Особисто моя ідея – це заснування «Мега» команд, які будуть займатися справами різних сфер життя «Міста майбутнього».

Ну по-перше почнемо з культурного життя наших криворіжців. Духовний розвиток надважливий, адже саме освічена, розвинена всебічно людина має жити у сучасному місті. Тож рішенням цієї проблеми є створення мережі центрів розвитку «Резонанс» по усьому Кривому Рогу. У центрах працювали: б клуби, школи різних мистецтв, наук, курси, діяли б: величезні спортивні центри, кімнати для повноцінного розвитку дітей з вадами. Завдяки цій мережі люди зможуть розвинути свої навички у бізнесі, інженерії, свій особистий розвиток, розкрити нові таланти. Звідти  будуть виходити нові особи, які здатні на нові інноваційні рухи. Бо саме високорозвинена громада зможе щось змінити  Адже показник рівня країни, міста – це його жителі.

         Ну що ж, по-друге,  величезною проблемою Кривбасу є погана екологія. Найбільший вплив на стан навколишнього природного середовища за шкідливими промисловими відходами є криворізькі гірничо-збагачувальні комбінати. Але навіть у майбутньому ми не зможемо відмовитися від них. Тому покращувати екологію міста потрібно іншими шляхами. Тож можна було б створити національні заповідники на території Кривого Рогу. Це забезпечить екологічну безпеку, збереже природну оздоровчу цінність. Щодо екології повітря, треба провести модернізацію екологічного транспорту. Місто і так потерпає від техногенних впливів промисловості на екосистему, тому треба берегти його хоча б від викидів транспорту. Ще один варіант змін в екології міста – це обкласти податком підприємства, що порушують норми викиду небезпечних речовин у навколишнє середовище. Це дійсно призупинить руйнівний вплив на місто.

         Щодо розвитку Кривого Рогу як туристичного міста, треба довго і добре працювати  аби заохотити туристів до відвідування. А для початку гарною ідеєю було б змінити архітектуру міста. Адже сто двадцять шість кілометрів з часом стали повсякденними і сірими, навколо одні будинки, магазини та різні підприємства. А хотілося б бачити яскравий і щасливий Кривбас. Достатня кількість архітекторів, намагалася говорити з місцевою владою щодо змін  нашого міста з естетичного погляду, але ж до висновку ніхто не дійшов. Тому місто майбутнього повинно бути розбудоване, змінена архітектурна будова. До того ж не завадило б розписати «Місто-довжиною в життя» новими пам’ятками, що ще більше збільшить туристичний інтерес.

         Ще одною ідеєю є створення лісопарків з водними станціями, туристичними базами, як у Європі. До того ж вони покращують мікроклімат, що добре для екології і здоров’я криворіжців. Лісопарки можна було б розмістити на території гори МОПРа, Широківського лісництва. Ще треба збільшити кількість ботанічних садів.

         Повинні бути зміни і у ІТ-сфері. Хоча доступність у місті громадського Wi-Fi зв’язку чи «розумного освітлення», чи можливість заплатити за проїзд в громадському транспорті зі свого мобільного телефону вже розповсюджені, все одно треба йти далі. Створювати «Smart» застосування і багато  інших, різних  IT-технологій для комфорту міста.

            У майбутньому я бачу Кривий Ріг розвиненим, гарним, успішним містом з розумним, здоровим і щасливим населенням, гарною економікою, новими, обладнаними лікарнями, чудовими школами і дитячими садками, що не знають проблем з протіканням даху тощо. Бачу Кривбас повним туристів, парків, оновленою архітектурою, чистим повітрям і гарною екологією. Тож, щоб дійсно отримати таке місто, треба любити його і робити з кожним днем кращим.

Кривий Ріг – рідне моєму серцю місто, яке зростило мене й загартувало. Попри всю славу, отриману на рахунок розвинутої промисловості, цей індустріальний центр потребує перетворень. Я знаю, що Кривий Ріг має шалений потенціал. І цей потенціал – це ми, майбутні випускники шкіл, інститутів, університетів. Саме нам належить не тікати з міста, а зробити все можливе для того, щоб наше місто стало справжньою Європейською перлиною.

Як на мене, починати треба з виховання толерантності та співпраці. Так, мова піде про волонтерську роботу. Поступово в Україні набирає обертів волонтерський рух, але, попри всі старання волонтерів, у своїй дійсності він має вагомий вплив лише у великих містах з європейським баченням суспільних проблем або територіях, що потрапили до зони ризику під час АТО. Жителі Інгульця (так лагідно ми називаємо південну частину міста, де я мешкаю) охочі творити добро. І це допоміг нам усвідомити благодійний фонд «Ожина». Звичайно, як будь-який молодий проект, ця організація ще заслабка фінансово, їй потрібен піар, щоб привернути увагу якомога більшої кількості людей. Тож організація прикладає немало зусиль, щоб люди не тільки дізналися про волонтерство, а й самі робили перші кроки до добровільної безкоштовної допомоги. Адже допомагаючи одне одному, люди стають одним цілим. А за цим стоять відремонтовані дитячі майданчики, чистий  від сміття берег річки, збереження заповідних зон та багато іншого.

Не менш важливим питанням є ставлення до спорту. Кривий Ріг є батьківщиною багатьох успішних спортсменів, що принесли Україні світову славу. Боксер Євген Хитров, тенісистки Альона та Катерина Бондаренко, важкоатлетка Варвара Анулова… Ними пишається не лише Кривий Ріг, а й уся Україна. Я впевнена, що на моїх земляків чекає ще не одна перемога, так чому б сьогодні не розпочати активну підготовку до спортивних олімпіад? Наше місто має дві річки: Інгулець та Саксагань. Маючи такий великий водний простір, ми можемо влаштовувати масштабні змагання з вітрильного або водно-моторного спорту. На жаль, стан наших річок знаходиться не в кращому вигляді. Чому б не провести благодійні змагання, які б привернули увагу молоді на стан наших річок? Раніше наші бабусі та дідусі піднімали цілинні землі, невже ми слабкіші за них?

Якщо подивитися на моє місто в висоти пташиного лету, то краса його зелених скверів та заповідних зон, блакитних очей – ставків, навіть міць громіздких кар’єрів захоплює і зачаровує. Але, спускаючись на землю, розуміємо, це місто з «екологічними проблемами». Ми не можемо позбутися підприємств, які забезпечують індустріальний розвиток Кривого Рогу, але в змозі встановити фільтри та контролювати їх регулярну заміну. Проблемним залишається утилізація таких фільтрів, тож необхідно встановити споруду з їх переробки, що дасть додаткові робочі місця мешканцям. Не менш вагомою є екологічна свідомість українців. Домашнє сортування відходів – гарний початок великого шляху до оздоровлення навколишнього середовища.

Кривий Ріг – найдовше місто у Європі, тож часто добратися до місця призначення ми можемо лише за допомогою автотранспорту. Тут виникає ще одне «слабке» місце…. Це дороги. Постійні вибухи в кар’єрах не можуть не впливати на рух землі, тому як часто б не робили наші дороги кращими, вони завжди залишаються проблемними. А чому б не вбити відразу двох зайців: побудувати завод з переробки вторинної сировини, а на отриманому в ньому продукті створити нове більш еластичне та стійке покриття для дороги. А на небезпечних ділянках  створити підігрів. Це б зменшило кількість ДТП. Користуючись досвідом Європи, на більш наповнених магістралях та біля великих пішохідних переходів  поставити камери спостереження з радарами. Отримані з штрафів кошти можна також використовувати на поліпшення доріг, та й порушників відразу поменшає.

«У пісні серце нашого народу,» –  говорить нам прислів’я. То що ж, у нас немає серця? У той час, коли українська пісня все більше захоплює європейську сцену, багато з нас навіть не знає, що учасники відомого українського гурту  «Shoot Вlondes»  вихідці з Кривого Рогу. Колектив має великі досягнення за кордоном, а ми слухаємо європейські групи.  На думку відразу спадають слова Тараса Шевченка : «І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…» То чому б нам не заснувати фестиваль української сучасної пісні? Чому б не реставрувати стадіон «Металург», запросити на конкурс групи та співаків з-за кордону. Влаштувавши грандіозне шоу (а ми таки вміємо це робити) і привернути увагу багатьох туристів до себе.

Це тільки частина того, що ми можемо зробити. Адже цікаво було б пройтися по підземних лабіринтах шахт, влаштувати невелике наметове містечко для скаутів на березі річки, створити свій «Форт Буаяр» за козацькими законами, облаштувати у заповідних зонах куточки «української землі»(якщо граф Потоцький зміг на пустирі та камінні створити куточок Еллади, то чому ми не можемо створити на своїй землі свій національний куточок)…

Я всім серцем вірю у світле майбутнє свого міста.  Настане той час, коли про Кривий Ріг заговорять як про самодостатній осередок, що має успіхи в усіх сферах суспільного життя.

Україна… Що перше спадає вам на думку, коли чуєте це слово? Широкі поля, войовничі козаки або, лише непідробність української душі?

         Звісно, усі ці асоціації правильні, але, коли я чую це слово, я думаю про свій рідний край, мою маленьку батьківщину.

         Кривий Ріг – велике індустріально-могутнє  місто, яке має важливе економічне значення для України. А на його південній околиці розкинувся Інгулець. Колись це було місто в місті, тепер Інгулецький район. Ах, скільки чудових днів промайнуло тут!  Скільки емоцій і життєвих перешкод пережила я тут, у цьому місці, за свої шістнадцять років! Не знаю, де я опинюся у майбутньому, після закінчення гімназії, але ні секунди не шкодую, що народилася саме тут.

         Інгулець – це тихі, без метушні й шуму трамвайних колій вулиці,    майже однакові, але такі затишні будинки, що ховаються у тінистих алеях лип і тополь, кленів і акацій. Оточують його безкраї поля, широкі степи. Основне місце роботи більшості мешканців району – гірничозбагачувальний комбінат. Прибутки з нього в основному й допомагають  розвитку нашого краю.

         Та, не дивлячись на всю красу й неповторність нашого куточку, звісно хочеться, щоб він із року в рік ставав кращим.

         Я заплющую очі й уявляю розмову:

• Поїдеш на вихідних до Інгульця?
• Так, звісно, про що й мова!

Та поки що це тільки мрії.

Що взагалі слід зробити, щоб Інгулець став популярним і, головне, прибутковим районом?

Вважаю, перш за все слід  створити агрокомплекс. Він потрібен нам, як ніщо інше. Наші землі родючі й багаті, а ми вирощуємо тільки соняшники і рапс. Звісно, це приносить великі гроші, але тільки уявіть, який прибуток може дати розведення овочів та фруктів. Це не тільки забезпечить наше місто свіжими і натуральними продуктами протягом року, а й приверне молодь до здобуття сільськогосподарських професій, які зараз помилково мало користуються популярністю:  агронома, селекціонера, фахівця з генної інженерії, агрокібернетика, сільськогосподарського  еколога тощо.

По-друге, необхідно побудувати водоочисний завод. Гірничозбагачувальний комбінат викидає  відходи шкідливого виробництва не тільки у повітря, а й у річку Інгулець. Така практики існує не тільки на Криворіжжі, а по всій території України, що не може не обурювати. Водоочисний завод потребує не так багато вкладень, а зможе оздоровити природу, забезпечить населення робочими місцями. До того ж Кривий Ріг зможе стати відомим у нашому регіоні, як перше місто, яке б запровадило таку технологію.

Наступна проблема – недостатність кваліфікованої медичної допомоги. Можна відкрити приватну лікарню-клінику, а у ній відділення пластичної хірургії. Адже і жінки, і чоловіки прагнуть бути привабливими, виправити в зовнішності те, над чим погано попрацювала природа, або позбутися шрамів, рубців, пошкоджень після операцій та травм.  Відкриття такого закладу забезпечить випускників Криворізького медичного коледжу роботою, надасть населенню можливість вибору, до якого закладу або спеціаліста звернутися.

У нас є активна молодь, люди, що хочуть творити зміни у своєму місті. Скільки цікавий проектів подається ними на конкурс «Громадський бюджет». Це і притулки для тварин, і програми з вирішення житлового питання для переселенців, і паркові зони, і відновлення майданчиків для дозвілля тощо. Багато з них втілюється в життя. Це свідчить про те, що інгульчани – небайдужі до майбутнього  міста, якому  є куди розвиватися, і це все в наших руках. А для цього потрібно не так багато, головне – мати бажання та прагнення до змін.

Що таке місто майбутнього? Для мене це місто, де кожен може знайти “своє” призначення й отримувати задоволення від життя. Але що ж для цього потрібно, та чи може звичайне промислове місто як Кривий Ріг стати дійсно сучасним?

Із самого початку ми повинні розуміти, яку ситуацію маємо на сьогодення. А ситуація така:

1. Жахлива екологія.
2. Недостатньо розвинута культурна складова життя населення.

Тож, маючи перелік проблем, можна думати над тим, що ж можна змінити, щоб у майбутньому Кривий Ріг дійсно став «містом майбутнього».

Як на мене, то перше,  що потрібно змінити, – це екологію, адже саме  вона є причиною погіршення  здоров’я містян. Кожне місто майбутнього має турбуватися про довкілля задля покращення умов життя. Напевно, немає криворіжця, який би хоч раз не бачив у себе на підвіконні червоного пилу, що утворюється через роботу заводів. Причиною цього “криворізького явища” є  застаріле обладнання для очистки викидів у повітря. Згідно з даними ecoinfo.pro, повітря в місті забруднено на 40%. Але ці підприємства надають робочі місця, тож ми не можемо вимагати припинити їх роботу, та маємо повне право на життя в чистому місті, де ми не будемо щодня вдихати тонни пилу та диму з заводів.

Тож перше, що ми маємо зробити, – потурбуватися про наше довкілля.

Якщо говорити про культурну складову в майбутньому, то це має дійсно зацікавлювати дітей. Зараз, на жаль, ми спостерігаємо жахливий занепад у культурному житті криворіжців. Проводиться мінімальна кількість культурних заходів, які дійсно були б цікаві і підліткам, і дорослим. Через це маємо не найкращу статистику в підлітковому алкоголізмі, тютюнопалінні та навіть наркозалежності.

Насамперед, місто майбутнього має заохочувати мешканців до культурного розвитку. Проводити безкоштовні покази класичних фільмів та музики, запрошувати цікавих людей, які могли б допомогти з розширенням кругозору. До речі, у наш час як школа, так і батьки не приділяють цьому достатньо часу й у більшості випадків не контролюють розвиток дітей.

Я пропоную створення спеціальних клубів, де підлітки могли б обмінюватися своїми знаннями. Також можна проводити лекції на різні теми, а не тільки про шкоду алкоголю, тютюнопаління та вживання наркотиків. Підліткам потрібно розповідати, як уміти захистити себе і як відстоювати свої права, що робити у складних ситуаціях та як уникати конфліктів.

Також можна розповідати про доросле життя. Що таке податки та навіщо ми їх сплачуємо, як сплачувати комунальні послуги, адже багато хто навіть гадки не має, як це робити.

Дуже важливою є й психічна допомога. Багато дітей зовсім не має людей, з якими можна було б поговорити про проблеми, що хвилюють їх, з якими професійний психолог міг би їм із цим  допомогти. Тож у таких місцях мають бути компетентні фахівці. Адже шкільні психологи не можуть стежити за всіма дітьми, психолог лише один, а дітей у школах буває більше 1000. Тож будь-якій людині було б складно впоратися з такою кількістю дітей.

Ці пропозиції можна починати втілювати в життя вже зараз, адже чим довше чекати, коли настане чудове майбутнє не має сенсу. Ми самі повинні робити до цього певні кроки, а для таких ідей, як з клубом для підлітків, не потрібно багато коштів, лише приміщення і “косметичний” ремонт у ньому.

Тож давайте створювати  місто майбутнього зараз, бо потім може бути пізно.

Куди б не завела доля людину, та їй завжди хочеться повернутися туди, де вона народилася, де почала пізнавати світ, де вперше закохалася, де відчувала тепло батьків і вірність друзів. І щаслива та людина, котра знайшла себе і зуміла досягти успіху в рідній стороні.

         Місто, де я народився – Кривий Ріг. Тут я живу, навчаюся, займаюся спортом, міцнію, розвиваюся. Я знаю: це моє місто. Та чи назавжди я з ним? Чи матиму перспективи на майбутнє, якщо залишуся тут? Спробую з’ясувати.

         Кривий Ріг – місто металургів. Ні для кого не секрет, що саме металургійна промисловість – це левова частина економічного прибутку не лише міста, регіону, а й усієї держави. Металургійні комбінати забезпечують робочими місцями тисячі криворіжців. Та мова йде не лише про робітничі професії. Сьогодні цій потужній галузі потрібні спеціалісти, що зможуть збільшити видобуток, при чому скоротивши витрати, а це можливо лише за умови отримання якісної сучасної освіти. Саме на таких, молодих, амбітних і цілеспрямованих, чекають криворізькі комбінати. Також потрібні місту екологи, які вже мають перспективні проекти, як зробити наше місто чистішим: зменшити промислові викиди, очистити повітря, водні об’єкти, паркові зони, вулиці.

         Неабияку потребу відчуває сьогодні місто і в спеціалістах з інформаційних технологій, бо саме вони становлять основу існування і розвитку будь-якого підприємства, тому кращі з них і отримують вигідні пропозиції за кордоном.

         Чималий відсоток поповнення бюджету міста становить малий і середній бізнес, котрий у Європі складає основну частину доходів. У своєму місті я спостерігаю тенденцію до розвитку такого бізнесу. Створюється здорова конкуренція, стає більш вибагливим споживач, власники розвивають і удосконалюють свою справу. В Україні довгий час узагалі було відсутнє поняття спадкового бізнесу, тоді як у Європі на цьому зросли десятки поколінь. Тому сьогодні необхідно вживати заходи для покращення економічної грамотності криворіжців, а починати треба ще з дитячих садочків та шкіл. Гадаю, це зробило б молодь більш адаптивною до життя, а отже, більш успішною і конкурентноздатною. Викладати економічну грамотність могли б бізнесмени, які досягли успіху і мають чим поділитися з молодим поколінням. У всьому світі давно практикують такий вид роботи як у школах, так і у закладах вищої освіти. Доречі, для самих бізнесменів така співпраця є проявом визнання і поваги у суспільстві. А якщо б у Криворізькому державному педагогічному університеті  на кафедрі математики з’явився факультет економічної грамотності, то проблема з недобором студентів була б вирішена одразу.

         Та й на цьому потреби міста аж ніяк не закінчуються. Навчатися і працювати – це життєва необхідність кожної людини. А як щодо захоплень і відпочинку? О, лише б з’явилося бажання! Наше місто має прекрасно розвинену структуру для естетичного, духовного, та фізичного розвитку людини. Музичні, художні, танцювальні, туристичні, спортивні школи Кривого Рогу подарували світу багатьох відомих людей: боксер Євген Хитров (чемпіон світу), важкоатлетка Варвара Акулова (найсильніша дівчина світу), Микола Маковей (заслужений полярник України), сестри Бондаренко (чемпіонки Відкритого чемпіонату Австралії з тенісу), Інна Капінос (актриса Київського Національного драматичного театру імені І. Франка), Володимир Зеленський і його «95 квартал». І це лише невелика частина тих, хто прославив Криворіжжя і, власне, Україну на весь світ.

         Важливим для жителів міста завжди був і лишається сімейний відпочинок. Тому для криворіжців створено безліч розважальних комплексів, сучасних кінотеатрів, кінних баз, яхтових клубів, туристичних центрів, кафе з різноманітними кухнями, у кожному районі є прекрасний парк для відпочинку на природі. Нарешті, я можу відповісти собі про перспективи мого міста. Нам є над чим працювати, але ми не боїмося роботи. Нам є чим пишатися, бо ми багато чого здійснили. Ми не стоїмо на місці, а рухаємося лише вперед. Ми вперті і наполегливі, хочемо кращого і прагнемо до неймовірного. Кожен із нас має примножити славу рідного міста. Нещодавно я отримав нагороду «Спортсмен року 2018», що ознаменувала мої перемоги в обласних та всеукраїнських змаганнях з легкої атлетики. Я став частинкою пазлу під назвою «Кривий Ріг», яку ніхто не зможе замінити. Я – майбутнє цього міста, а Кривий Ріг – це місто майбутнього.

         Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце – єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти – його часточка, його надія.

          Для  мене є мій Кривий Ріг – неповторний у своїй красі, добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива, славна давнина й запал молодості, модернізовані новобудови й шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний  і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько чотирьох століть.    

          Криворіжжя увійшло в історію як місто руди й металу. Скарби наших земель і справді невичерпні: розвідані запаси залізних руд та кварцитів. Граніти та мармур, каолін і боксити, тальк і сланець, буре вугілля, вапняк, пісок, доломіти,  мінеральна вода — бездонні підземні сховища Кривого Рогу. А ще — рідкоземельні елементи. А це — сировина, без якої не існувала б ані сучасна електронна промисловість, ані порошкова металургія.  І нарешті — напівкоштовне каміння виняткової краси: тигрове, зміїне, соколине, котяче “око”.

          Наше місто ще й місто металургів, хіміків, цементників, машинобудівників, харчовиків і всіх тих, чия нелегка праця чомусь зветься роботою в легкій промисловості.

           Ви, мабуть, думаєте, чим ще воно може здивувати, крім корисних копалин і безлічі підприємств? Помиляєтесь: майбутнє Кривого Рогу може бути туристичним. Воно приховує «родзинки», про які варто говорити.  Тож вирушаймо на екскурсію.

          Кривий Ріг — це  сучасне, красиве, неповторне  місто. Побувавши тут, зрозумієте, що в нього можна закохатися. Місто знаходиться на перетині двох річок Інгулець і Саксагань. Воно найдовше у Європі – 129 кілометрів з півдня на північ.

          Головна визначна пам’ятка міста – квітковий годинник. Один із найбільших у Європі! Діаметр циферблата — 22 метри, довжина хвилинної стрілки до 12 метрів. Основою його композиції  став герб міста, розташований на темно-зеленому тлі. Тут висаджено 22 тисячі квітів 6-ти видів. Хід стрілки забезпечує годинниковий механізм, розташований під спорудою. Удень кожна година супроводжується мелодійним дзвоном, а вночі годинник підсвічується. Починаючи з 2013 року всередині споруди почала функціонувати 3D-відеогалерея.

          Квітковий годинник у нашому місті був створений  у рамках проекту «Місто без околиць». Незвичайний механізм зайняв відповідне місце – посеред облаштованого в європейському стилі парку Героїв на проспекті Металургів. Вважається, що цей  квітковий годинник почав відлік нової епохи не тільки Кривого Рогу, а й усієї Дніпропетровської області як квітучого регіону.

         Садово-парковою родзинкою Кривого Рогу є парк ім. Газети «Правда». Він був заснований в 1932 і вважається найстарішим у місті. Люблю його. Чому? Це чудове місце для відпочинку всією сім`єю. День у парку «Правди» – це прогулянки по звивистих алеях в тіні пишних дерев, катання на човнах і катамаранах, відпочинок на пляжі, можливість взяти участь у різноманітних акціях і заходах. Не  можна пройти повз  підвісних мостів і човнової  станції, звідки відкривається приголомшливий вид на річки Інгулець і Саксагань. В парку є міні-музей гірських порід, наданих спеціально  місцевими підприємствами. Їх можна потримати в руках або сфотографуватися напам’ять. Для малечі пропонуються різні атракціони і розваги. А від мотузкового парку в захваті не тільки діти, а й дорослі. А музика живого оркестру, який грає на літньому сценічному майданчику, звеселить всіх відвідувачів.

          Окрасою нашого міста є  також театр імені Тараса Григоровича Шевченка. Я милуюся ним. Він уже багато десятиліть вважається головним культурним осередком Кривого Рогу. За довгі роки свого існування (а заснований театр був в 1934 році) тут навчилися підбирати ключик до сердець своїх відвідувачів. Якщо Ви любите посміятися або ж вам хочеться побачити непідробні страждання, а  може вам подобаються веселі пісні й танці – усе це ви  побачите на підмостках  нашого театру. Репертуар  припаде до душі шанувальникам опери, драми, водевілю — творів вітчизняної та зарубіжної драматургії. Що ж обрати? У цьому нам допоможуть афіші театру.

          Мабуть, кожен, хто приїздить до Кривого Рогу, має фотографії зі Спасо-Преображенським собором. Дійсно, храм дуже красивий і пройти повз нього дуже важко.  Його історія почалася зовсім недавно — у 1989 році. Саме тоді жителі міста та парафіяни Спасо-Вознесенського храму звернулися до мера міста з проханням побудувати більшу церкву, бо у старому храмі не завжди могли поміститись усі прихожани. Місце під собор обиралося з урахуванням особливостей рельєфу  так, щоб його було добре видно з великої відстані. У квітні 1990 року місце під Спасо-Преображенський собор було освячено. Будівництво велося довгих 12 років. Освячення собору відбулося 15 липня 2003 року митрополитом Київським Володимиром. Саме в цей день відбулася перша літургія. До слова, храм може вмістити близько 3000 прихожан. Уже за рік на території собору розпочалося будівництво дзвіниці. Вона має 48 метрів заввишки та 4 поверхи. На останньому поверсі знаходяться 22 дзвони, кожен  з яких має своє особливе звучання.  Тож можна уявити, який гарний передзвін тут вдасться почути. Найважчий з них, до речі, важить понад тонну. Дзвони відливали у західноукраїнському Нововолинську. Отож, будете в нашому місті, заходьте помилуйтеся.

          А ще ботанічний сад, водоспад Білі камені, скелі МОПРу, кар’єри і криворізьке метро – швидкісний трамвай. Отож Кривий Ріг туристичний? Так!

          Коли я йду вулицями Кривого Рогу, то зливаюся з перехожими і відчуваю себе одним із господарів рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу — і його буття залежатиме від мене і таких, як я. Це саме  нам дбати про рідне місто  вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Перш за все, треба, мабуть, чесно любити свою землю, прагнути поліпшити її долю. Я не знаю, наскільки вистачить власних сил на це. Та впевнена: моєї любові вистачить набагато. Якщо й надалі  в серцях наших палатиме вогонь любові до Криворіжжя, то повік не згасне його слава!

       Без сумніву, Кривий Ріг — місто дивовижне й неповторне.  Сім районів, п’ять селищ і місто в місті —  Інгулець — всі вони, як фрагменти вишуканої мозаїки, складають єдиний мальовничий портрет Кривого Рогу, з яким варто познайомитися.    

Мій Кривий Ріг… Місто, де я народився і живу… Живуть мої батьки…

Я люблю його і пишаюся ним. Залізорудний басейн, найпотужніші у регіоні підприємства, а довжина у 126 кілометрів – усе це мій Кривий Ріг!

Я мрію про те, що місто здобуде міжнародне визнання. А мрії, як відомо, можуть стати реальністю. За яких умов? Наприклад, за якістю життя – за наявності лідера. Він повинен заслужити повагу до себе своїми вчинками. І тоді  мешканці нашого міста будуть не тільки поважати його, а й всіляко підтримувати. За українським законодавством цим лідером має бути міський голова.

         Ним повинна бути розроблена програма розвитку міста, яка забезпечить зростання рівня економіки, соціального рівня життя мешканців, боротьбу з  безробіттям. За основу я б узяв «Новий курс» Франкліна Рузвельта – заходи із запровадження централізованого планування і стимулювання економіки, які здійснювались в США  задля подолання Великої депресії. 

         Однією з найвагоміших проблем нашого міста є екологічна. Для її розв’язання я  б запропонував встановити однакові вимоги до усіх підприємств-забруднювачів: протягом року в усіх місцях викиду шкідливих речовин виробництва встановити очищувальні споруди. Крім того, для стану покращення атмосферного повітря міста висаджувати дерева та чагарники на породних відвалах і териконах, реконструювати парки, сквери.

В Україні існує проблема з переробкою сміття. Є вона і у нашому місті.  Розв’язання проблеми, по-перше,  сприятиме покращенню екології; по-друге, дасть можливість зменшити імпорт газу, адже, коли сміття розкладається, воно виділяє газ, придатний до використання; по-третє,  нові робочі місця і, звичайно,  ще одне джерело прибутку для поповнення бюджету нашого міста.

Кривий Ріг займає велику територію. Як на мене, треба ввести загальнообов’язкову вимогу  про поліпшення та відновлення земель. Це надасть нам можливість вийти на міжнародний ринок у сільськогосподарській галузі.

Ще однією не менш вагомою проблемою є корупція. Саме покращення  та розвиток національної та правової свідомості людей може сприяти її зменшенню.

Найвагоміший внесок у розвиток міста роблять звичайні люди, тому треба засновувати   вечірні економічні школи, клуби, гуртки, проводити тренінги, зустрічі з метою підвищення освітнього і культурного рівня  криворіжців.

Запроваджуючи нові підприємства, ми не тільки забезпечимо мешканців міста робочими місцями та необхідними товарами, а й матимемо з цього прибуток.

До того ж, одним із основних джерел  доходів, на моє переконання, повинен стати туризм. Треба перетворити наш промисловий гігант на місце відпочинку туристів. Деяких мандрівників приваблює екстрим, інших – промисловий туризм чи релігійні споруди, когось  – мальовничі краєвиди, тому треба запровадити осередки туризму, які приваблюватимуть різні категорії подорожуючих.

Я вірю у краще нашого міста. Сподіваюсь, що у недалекому майбутньому воно буде не тільки промисловим гігантом, а перетвориться на   зелений сад, у якому транспорт буде рухатися відремонтованими автострадами на екологічному пальному, діти і молодь  здобуватимуть найкращу освіту в закладах рідного міста, а не за кордоном. А головне – буде  комфортно і безпечно жити. Ми будемо пишатися перемогами наших спортсменів, художників, відкриттями науковців,  професійними досягненнями працівників підприємств. Адже у  нашій державі, зокрема у Кривому Розі, підростає нова генерація розумної, здібної, талановитої, інноваційної  молоді, котра дивиться в майбутнє, намагається всебічно розвиватися та своїми ідеями в змозі змінити світ на краще.

Я вірю в наших людей, котрі об’єднавшись,  неодмінно зможуть перетворити Кривий Ріг справді на місто «довжиною в життя».