Про профілактичні заходи в закладі освіти щодо захворювання на кашлюк, дифтерію та правець (ДЗІ)

Вакцинація є питанням національної безпеки. Вона є найбільш ефективним та економічно доцільним методом боротьби з інфекційними хворобами. Імунізація, завдяки так званому колективному імунітету, створює своєрідний щит: захищає від хвороби людей, які не можуть вакцинуватись з медичних причин, зупиняє розповсюдження вірусів і зупиняє спалахи, але для цього рівень імунізації населення повинен бути не нижче 95 %. Внаслідок відсутності колективного імунітету, років недовіри до вакцинації нині маємо масштабний спалах кору: з початку спалаху, з літа 2017 року, на кір захворіли більше 100 тис. людей, 38 з яких померли.

Частиною першою статті 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Верховний Суд України постановою від 17.04.2019 р у справі №682/1692/17 визнав цілком законним недопуск до дитячого навчального закладу дитини, яка не має щеплень, що є обов’язковими відповідно до закону. «Вимога обов’язкової вакцинації населення проти особливо небезпечних хвороб, виходячи з необхідності охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданим. У даному випадку превелює принцип важливості громадських інтересів над особистими. Право особи на відмову від лікування (вакцинації тощо) закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров’я всього населення”, – йдеться в рішенні суду.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 15Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

«Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється».

Відповідно до Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» рішення про проведення щеплень дітям у віці до п’ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Батьки мають право відмовитися від проведення обов’язкових щеплень дитині. Але дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, заборонено відвідувати дитячий заклад. Щодо форм здобуття освіти такими дітьми вирішують місцеві органи освіти.

В Україні є всі вакцини, необхідні для обов’язкової вакцинації згідно з Календарем щеплень. Нині безоплатно вакцинуватись від кору можуть як діти, так і дорослі – МОЗ України скасувало вікові обмеження. Паралельно Міністерство охорони здоров’я працює над унеможливленням маніпуляцій і підробленням даних про щеплення у майбутньому. Із запровадженням електронної медичної картки всі дані про щеплення вноситимуться в електронну систему.

Нормативні документи щодо проходження вакцинації

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»

Стаття 10.Громадяни України зобов’язані: а) піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

Стаття 5.Громадяни зобов’язані:

піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;

 

…проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках

Стаття 27.Профілактичні щеплення.

Профілактичні щеплення з метою запобігання захворювання на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширення інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

 

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються Міністерством охорони здоров’я України.

Стаття 12.Профілактичні щеплення.

Профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору є обов’язковими і включаються до Календаря щеплень.

Стаття 15.Запобіганняінфекційнимзахворюванням у дитячих закладах.

Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

 

У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Стаття 3.Право на освіту

Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. …

 

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих

Стаття 9.Форми здобуття освіти

1. Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основними формами здобуття освіти є:

інституційна(очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

індивідуальна(екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти – це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

Заочна форма здобуття освіти – це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

Дистанційна форма здобуття освіти – це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Мережева форма здобуття освіти – це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) – це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти – це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

Педагогічний патронаж – це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

Здобуття освіти на робочому місці – це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

 

Дуальна форма здобуття освіти – це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

Стаття 53.Права та обов’язки здобувачів освіти

1.Здобувачі освіти мають право на:

… безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

3.Здобувачі освіти зобов’язані:

 

… відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

Стаття 55.Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

…3.Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

…виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і
законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля.

Адміністрація закладу ні в якому разі не позбавляє права Вашої дитини на здобуття освіти, яке гарантоване їй Конституцією України. У разі наполегливої відмови від вакцинації (без медичних протипоказів), ми змушені будемо запропонувати будь-яку іншу форму навчання, які гарантовані Законом України про освіту:

інституційна(очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна(екстернатна, сімейна (домашня),
педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

Все, що варто знати про вакцинацію

Що таке вакцинація?

Вакцинація — це простий, безпечний та дієвий спосіб захисту людей від інфекційних захворювань, до того моменту, як вони почнуть із ними контактувати. Імунна система реагує на введену вакцину і виробляє імунітет проти інфекції. Таким чином формується захист проти хвороби. Вакцинація захищає від інфекцій, які можуть призвести до ускладнень, інвалідності і смерті.

Щоб захистити себе та тих, хто навколо нас. Не всі можуть бути вакциновані, зокрема ті, хто серйозно хворий. Вони залежні від того, хто щеплений.

В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різноманітні інфекційні хвороби, для запобігання яких імунізують. Перелік цих хвороб залежить від актуальності інфекції, небезпеки для здоров’я населення, епідемічної ситуації, рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, економічного благополуччя країни. Вакцинацію в Україні проводять згідно із Національним календарем щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і, за умови його дотримання, є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету. В нашій країні безкоштовно можна вакцинуватися проти десяти інфекційних захворювань: туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, правцю, кашлюку, кору, паротиту, краснухи, вірусного гепатиту В, гемофільної інфекції.

Вакцини забезпечують захист у будь-якому віці, тож обмежень щодо віку не має. Своєчасна і повна вакцинація захищає вас і оточуючих від серйозних і потенційно смертельних захворювань. Для створення належного імунітету, щеплення необхідно починати робити вже з народження дитини, ще до того, як вона почне активно контактувати з іншими. 

Профілактичні вакцинації проводять у пунктах щеплень (постійних або тимчасових). Як правило, такі пункти функціонують при закладах охорони здоров’я усіх форм власності, що мають відповідну ліцензію. В окремих випадках, вакцинувати можуть у тимчасових пунктах щеплень при закладах освіти, підприємствах, організаціях тощо. Щоб вакцинуватися, необхідно звернутися до лікаря. Він огляне вас і пояснить все, що цікавить, зокрема:

· можливі прояви організму на щеплення;

· випадків, коли слід звернутися до лікаря тощо.

 

Також лікар повідомить, коли потрібно робити наступне щеплення. У випаду, коли вакцинують поза Календарем щеплень, буде підібрано оптимальну схему імунізації. Перед вакцинацією необхідно заповнити форму «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків, законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», яка затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується по всій території країни. У пунктах щеплень для вакцинації задіяні лише ті медичні працівники, які пройшли спеціальну щорічну підготовку та володіють правилами організації і технікою проведення щеплень, а також навичками надання невідкладної допомоги.

За оцінкою ВООЗ, щороку завдяки щепленням, у світі вдається зберегти від двох до трьох мільйонів дитячих життів. Завдяки вакцинації людство перемогло натуральну віспу. Захворюваність на поліомієліт знизилася на 99%. Щорічно понад 750 тисяч дітей уникають інвалідності. Знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, і краснуху. Смертність від кору знизилася на 75%. Щорічна смертність новонароджених від правця знизилася у понад 13 разів.

Національні календарі щеплень переглядають кожні 2-3 роки або за потреби. Найчастіше зміни стосуються схем введення, кількості доз, появи на ринку нових сучасних вакцин. Востаннє в Україні Календар щеплень було змінено у 2018 році. Зміни до цього нормативного документу розробляє Національна технічна групи з питань імунопрофілактики.

Дітям набагато безпечніше вакцинуватися, ніж залишитися без захисту. Вакцини від інфекційних хвороб, які внесені до Національного календаря щеплень, закуповує за державний кошт Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Ця міжнародна організація закуповує вакцини для понад 100 країн світу. Якість всіх вакцин підтверджена Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Хоча рівні охоплення щепленнями за останні роки покращилися, проте вони залишаються недостатніми для формування колективного імунітету. Протягом останніх двох років найвищі показники охоплення серед комбінованої вакцини КПК (проти кору, паротиту, краснухи), найнижчі – проти вірусного гепатиту В та гемофільної інфекції. Так, протягом 2018-го року проти кору, паротиту, краснухи вакциновано першою дозою 370 тисяч дітей, другою – 375 тисяч дітей та 44 тисячі дорослих. Протягом 2019 року отримали першу дозу 468 тисяч дітей, другу дозу – 615 тисяч дітей та 370 тисяч дорослих.

Відповідно до Календаря профілактичних щеплень рекомендовано дотримуватися саме тих часових проміжків між дозами, які там регламентовані. Попри те, що для відтермінування або відмови від щеплення існують чіткі вимоги, часто батьки на власний розсуд вирішують робити зараз щеплення чи пропустити. А кожен такий легковажний пропуск загрожує здоров’ю дитини і тих, хто її оточує. Вагомою причиною тимчасового переривання щеплення стала повномасштабна війна росії проти України. Батьки разом з дітьми, які були вимушені тікати від обстрілів, не мали можливості отримувати належну медичну допомогу. Проте як тільки вони діставалися безпечних територій, у них з’явилася можливість звертатися до будь-якого медичного закладу та отримувати щеплення. В інших випадках кожен день відтермінування вакцинації, яку повинна отримати дитина, загрожує їй серйозним захворюванням, яке можна було б попередити, якби вона була вчасно вакцинована. Зверніть увагу, якщо курс вакцинації не закінчений, то відповідний імунний захист просто не сформується. Крім того, рішення не робити щеплення дитині вплине на здоров’я інших дітей у суспільстві через відсутність колективного імунітету. Якщо 90–95% колективу людей захищені (рекомендації ВООЗ), то поширення збудника інфекційної хвороби серед людей стає практично неможливим. Батьки, які зробили щеплення своїм дітям, захищають не лише їх, а й інших дітей, які за станом здоров’я не можуть на даний час вакцинуватися.

Вимоги до встановлення медичних протипоказань до щеплення різні залежно від того, проти якої інфекції проводиться імунізація. Вони стосуються імунізації проти поліомієліту, кору чи дифтерії та всіх інших хвороб. Діти та дорослі з хронічними захворюваннями також вакцинуються відповідно до Календаря профілактичних щеплень і протипоказань не мають. Рішення про допуск до проведення щеплення ухвалює педіатр або сімейний лікар, який вивчає стан дитини. Головним нормативно-правовим документом у його роботі єнаказ МОЗ від 11.09.2019 р. № 2070«Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні та Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень».

Якщо в дитинстві отримано дві дози вакцини проти кору, паротиту, краснухи то, найпевніше, імунітет сформувався на все життя. Якщо відсутні дані про імунізацію або ніколи не вакцинувались, необхідно перевірити наявність імунітету до цих хвороб за допомогою лабораторних аналізів (на наявність специфічних антитіл IgG).