Афганістан… Напередодні 33 річниці виведення війск з Афганістану, своїми спогадами про нелегку, але дуже важливу і відповідальну службу в «особливому» відділі, про вірних четвероногих питомців – помічників, про загиблих і живих друзів розповів учням 10-х класів Криворізької гімназії № 127 учасних бойових дій Маткобожик Володимир Степанович. Народився і виріс на Інгулецькій землі, випускник Криворізької загальноосвітньої школи № 59, Інгулецького технікуму потрапив в Афганістан в листопаді 1984 року, де перебував до листопада 1985 року. Це рік випробувань на міцність, дружбу і взаємовиручку радянських юнаків – воїнів. Володимир Степанович показав світлини з друзями –афганцями, замаскованої машини, на якій знаходилась радіостанція, тощо. Новину про виведення військ з Афганістану дізнався вдома із ЗМІ, відчув неймовірну радість від того, що жах війни закінчився і ніхто більше не загине. Це було «свято із сльозами на очах». Щорічно воїни-інтернаціоналісти збираються разом, згадують своє минуле, вшановують пам’ять про загиблих, планують щасливе майбутнє.
І ще про одну подію, яка залишила важкі спомини, поділився з учнями гість – це був Чорнобиль. Володимир Степанович брав участь у ліквідації цієї аварії, був на гарячій точці-реакторі. Бути в центрі важливих подій, мабуть, передалося від діда Маткобожик Степана Касянович, який у роки Другої світової війни підлітком- зв’язківцем був з загоні з’єднання Ковпака.
Дякуємо Вам, Володимире Степановичу, за те, що поділилися сторінками історії, яку треба знати і поважати.
Здобувачка освіти 10-Г класу Дар’я Ковбасюк
