Як можна не любити театр? Повна тиша в залі. Сцена, залита теплим жовтим світлом, що пробивається між благородно-червоних важких портьєр, які давно чекали свого часу… Руки нещадно тремтять від однієї думки про невідомість, що чекає за кулісами… Погляд один на одного: актори готові. Вони дочекались. Здавалося б, це сталось лише вчора, та ні, минуло вже два з половиною роки від того доленосного вересневого дня, коли була оголошена новина про заснування шкільного театру в КГ№127. Зацікавлені та несміливі тоді старшокласники з плином часу перетворились на впевнених у собі крилатих людей, захоплених новою для гімназії справою. Сповнені творчого натхнення, вихованці театрального гуртка навчалися основам акторської майстерності. Вистава була готова, але останній крок так і не був зроблений: пандемія короновірусу не дозволила. Напередодні Міжнародного дня театру (27 березня), презентуємо світлини генеральної репетиції, але сподіваємося, що обов’язково представимо глядачам класику української драматургії: п’єсу «За двома зайцями». Майже невідома молоді і розібрана на цитати дорослими, викликає в усіх радість і посмішки на обличчях, так необхідних нам у важкому сьогоденні.
